Та година

Непомітно так прийшла година,
В ту годину я загинув.
Ти колола в саме серце певно,
Щоб відчути зміг, як темно

Та не знав, що так лишатись важко,
Не була ти мого щастя пташкою.
Не поставив вчасно золотої клітки,
Почуття висіли на дроті тонше нитки

Пустку в очах, сажу в душі –
Це все, що ти лишила мені.
Проте то був цікавий двобій:
Отримав я кулю і з нею свободу...
Минається біль...

Складу свої відкриті почуття.
Згину навік, щоб привернуть увагу.
Люблю тебе, ця думка мила нам
Я вибрав шлях, в кінці затор та зрада

Я так любив тебе,
Я так молив тебе!
А для тебе то лиш гра була...


Рекламне оголошення