Кода

Ні, не покритка Катерина, –
Даремно плакав Тарас.
Ти – масна, монгольська перина,
Повіє племен і рас.

О, не плодна, стара розпусто!
Лоно твоє – базар.
Там лишили болотяну пустош
Хан, і каган, і цар.

Це ж від них наскидала байстрят ти,
Що повіялись, хто куди
Ні, тебе ще не так карати,
Ще вогнем не такої біди.

Може б тільки тоді хемльменчат тих,
Охрестила пломінна купіль.
І тоді, для нових зачатій
Освятилися простори піль.

Пий же пий кров повстань, як воду
Упивайся червоним вином.
Хай обріз, тобі богом свободи,
А бандицтво солодким сном.

Може тільки упита цим хмелем
В Чорториї якійсь вночі,
Ти новим згвалтована Хмелем,
Завагітнієш на мечі.


Рекламне оголошення