Ой з-за гори, гори

текст
Ой з-за гори, гори та буйний вітер віє.
Ой там удівонька же та пшениченьку сєє.
Ой там удівонька же та пшениченьку сє(є).

Ой да посіявши, та й стала волочити.
Ой заволочивши же, стала й Бога просити й.
Ой заволочивши же, стала й Бога просит(и).

– Ой уроди, Боже, та пшениченьку яру –
На вдовиних малих діток ще й на вдовину й славу й.
На вдовиних малих діток ще й на вдовину й слав(у).

А ще й удівонька та й додому не дійшла,
А вже й кажуть ой люди й, що пшениченька зійшла же.
А вже й кажуть ой люди й, що пшениченька зійшл(а).

А вже й удівонька та й на лавку не сіла,
А вже й кажуть та й люди й, що пшениченька вспіла же.
А вже й кажуть та й люди й, що пшениченька вспіл(а).

– Ой ходімте, діти, та пшениченьку жати,
А які маленькі же – колоски й збирати же.
А які маленькі же – колоски й збират(и).

Діти мої, діти, та горе мені з вами,
Що немає, діти же, та старшого над вами.
Що немає, діти же, та старшого над вам(и).

– Не журися, мамо, ой, мамо, ти за нами.
То як повиростаймо – розійдемося сами же.
То як повиростаймо – розійдемося сам(и).

А ти будеш, мамо, гірко плакать й ридати,
Та що нікому буде тобі води подати й.
Та що нікому буде тобі води подат(и).

І ти будеш, мамо, гірко плакать й тужити,
Що ні при кому буде й тобі віка дожити же.
Що ні при кому буде й тобі віка дожит(и).

Примітки:
Записано 14 серпня 1993 р. у ст. Старомишастівська Дінського р-ну від фольклорного гурту будинку культури.
Джерело:
Українці Кубані та їхні пісні / Упорядник Надія Супрун-Яремко. – Київ: Музична Україна, 2005. – 784 с.

Рекламне оголошення