Прийшла сотня Грузинова

текст
Прийшла сотня Грузинова
До нас в Закарпаття.
Надибала москолоту
Та й стала її прати.

"Ой та ми вас, москали,
Сюди не просили,
Та й аби ви родиченьків
В Сибір вивозили.

Не вчили вас, москалики,
Ні в церкві, ні в школі,
Що не можна добрим людям
Свинити в оборі.

Бив вас в Москві Сагайдачний,
Стрільці – на Маківці.
Ще Виговський показав,
Що можуть вкраїнці.

Ми вас били, голодранці,
У лісі й на полі,
Україна вже не буде
В московській неволі.

Коли якийсь знов полізе
Чи в степ, чи в Карпати,
Має знати, що десь в дебрях
Буде погибати".

Здайте кріси й автомати –
Нема що казати,
Не будете московщину
Знову обзирати.

Звелів Грузин москалюті
Кирзаки скидати
Та й босими до району
Пішки смірувати.

Б’ються хлопці за Вкраїну
Та й не один рочок,
Виглядають їх дівчата,
Кожна – у свій домочок.

Примітки:
Мелодію взято із газети "Шлях Перемоги" (ч. 26 за 7 липня 1999 р.). Її записав Григорій Дем’ян 5.07.1977 р. у с. Пшовець Сколівського району на Львівщині від Отенії Ганни Петрівни, 1931 р.н. Розшифрувала пісню Лариса Лукашенко.
Михайло Горчин-Грузин (22.04.1920 – 10.09.1948) народився у с. Велика Воля Миколаївського району на Львівщині. Перекази про героїчні бої та блискучі політико-пропагандистські рейди цього сотенного УПА поширювались ще за його життя на Дрогобиччині, у Закарпатті, Станіславщині (від 1962 р. Івано-Франківщині). Але знали тільки його псевдо Грузин. Вміла конспірація Грузина унеможливила емгебістам, їх агентурі встановити його прізвища, походження, місце перебування.
Документальне повідомлення "Верховина промовляє" про сотенного Грузина та найкращого чотового з його відділу, колишнього вчителя Летуна (прізвище та походження невідомі) написав безпосередній учасник переможного бою з московськими окупантами, проведеного 4 червня 1948 р. на шляху між селами Козьове та Коростове, вістун УПА Цвіркун (Літопис УПА – т. 19, с. 219-223). Істотні доповнення до цих джерел подали рідні і знайомі героя.
Михайло Горчин, залишившись без батька, коли мав 12 р., закінчив народну школу. Далі знання здобував самостійно. Допомогла місцева "Просвіта", членом якої він був. На здібного хлопця звернула увагу Миколаївська ОУН. Під її опікою він виконує різні доручення, опрацьовує відповідну ідеологічно-програмову літературу і вже наприкінці 1930 р. його переводять до активу ОУН. До УПА вступив під час німецької окупації. На початку 1946 р. командував чотою в сотні Явора – Івана Паньківа. Як здібного і відважного старшину після героїчної смерті (19.03.1946 р.) командира відділу "Бойки" ім. Б. Хмельницького Михайла Бобанича-Трясила, його призначають сотенним, що стало найяскравішою сторінкою його життя й боротьби. Сотня складалась із трьох відділів, 473-й (командири – до 4 червня 1948 р. старший булавний Летун, а після його смерті – старший вістун Гамалія), 474 (командир – старший вістун Соротюк), 475 (командир – старший вістун Гайдамака). Такий стан відділу був до 1948 р. (Літопис УПА – т. 18, с. 151). Заслугою М. Горчина є те, що сотня в місцях залишила про себе найтепліші згадки очевидців. Ворогові ніколи її не вдалося розбити. 24 липня 1948 р. за розпорядженням командування УПА та проводу ОУН загартовані й досвідчені старшини і стрільці були переведені до теренової мережі збройного підпілля, зміцнили її ряди дальшої боротьби аж до 1960 р. Сотня Грузина успішно вела бої і перемагала.
Летун загинув в бою з емгебістами і поховано його під горою Панасівкою на Сколівщині. Разом з бойовою групою ОУН за окремим дорученням восени 1948 р. Грузин вирушив на Захід. Перейшов кордон СРСР і всю Словаччину, але під час наступу на річці Мораві у Чехії загинув. ("Сурма" – 31 березня 1949 р., ч. 3, с. 9).
Героїчна бойова й політико-виховна діяльність Михайла Горчина-Грузина та його відділу стала важливою складовою історичного подвигу всієї ОУН С. Бандери та створеної і керованої нею славетної УПА.
Джерело:
За волю України / Упорядник Євген Гіщинський. – Луцьк: Навчально-методичний центр культури Волині, 2007. – 391 с.

Рекламне оголошення