Розпрощався стрілець зі своєю ріднею [1]

текст
Розпрощався стрілець зі своєю ріднею,
Сам поїхав в далеку дорогу.
За свій рідний край, за стрілецький звичай
Йдемо в бій за свою перемогу.

А вітер колише шовкову траву,
Дуб зелений дододолу схилився,
Листя шелестить, вбитий козак лежить,
Над ним коник його зажурився.

– Ой коню ж, мій коню, не стій наді мною,
Я тим часом полежу прикритий,
Лети, коню мій, скажи мамі рідній,
Що я лежу у степу забитий.

Най батько і мати, їм щира подяка,
Нехай вони за мною не плачуть,
Я в степу лежу, за ріднею тужу,
Чорний крук наді мною закряче.

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Зап. О. Кузьменко 27.08.1998 р. у с. Розгадів Зборівського р-ну Тернопільської обл. від Стефанишина Володимира, 1925 р.н. та Стефанишин Емілії, 1926 р.н. "Пісню співали у селі хлопці-повстанці". Нотна транскрипція Л. Лукашенко.
Вар.: Гіщинський, 1992, с. 34; ІМФЕ, ф. 14-5, спр. 493, арк. 477 (с. Сновидів Бучацького р-ну Тернопільської обл.); ПВНЦ, ф. 1-Б, од. зб. 83, арк. 47 (с. Кухарі Ковельського р-ну Волинської обл.), Іваницький, 2004, с. 246-247.
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення