Ой у полі могила з вітром говорила

текст
Ой у полі могила з вітром говорила:
– Повій, вітре буйнесенький, щоб я не змарніла.

Щоб я не змарніла, щоб я не зчорніла,
Щоб на мені трава росла та ще зеленіла.

– Повію, повію, як сам розумію,
В чистім полі край дороги калину посію.

Росла там калина в самоті єдина,
А Бог знає, що за мати поховала сина.

Поховала сина мати-Україна,
Ніхто за ним не заплаче – молода дівчина.

А вітер не віє, і сонце не гріє,
Тільки в степу край дороги могила чорніє.

Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.
2. Зап. Є. Луньо 03.03.1997 р. у м. Яворів Львівської обл. від групи виконавців. "Співали партизани на Яворівщині" (Луньо, д/а, п. 4, зш. 21, арк. 13). Нотна транскрипція М. Бундз. Вар.: Лавришин, 1996-1997, с. 393-394.
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення