В неділю раненько ще сонце не сходить

текст
В неділю раненько ще сонце не сходить –
Зібрав поляк банду та й на нас надходить.

Приспів:
Ой дана, ой дана, ой дана, ой дана,
Зібрав поляк банду та й на нас надходить, раз.

В неділю в полуднє сонце ся крижує –
Українське вісько окопи готує.

В неділю надвечір сонце ся ховає –
Українське військо окопи лишає.

– Окопи, окопи, жаль вас покидати,
Бо вас було тяжко взимі будувати.

Окопи, окопи, жаль мені за вами,
Ми вас будували перед ворогами.

Ми вас будували через цілу зиму,
Тепер покидаєм за одну годину.

Ой гори Карпати, зійдіть на долину,
Січовії стрільці, прийдіть на годину.

Січовії стрільці, прийдіть на годину,
Може, ще здобудем славну Україну.

Ой гори Карпати, зійшли на долину,
Січовії стрільці, прийшли на годину.

– Чи ви, хлопці, спали, чи ви в карти грали,
Що ви Україну полякам віддали?

– А ми ані спали, ані в карти грали,
Тільки, молодії, злу команду мали.

Першая команда з нами воювала,
Другая команда нічого не знала.

Другая команда нічого не знала,
А третя, найвища, гроші рахувала.

А третя, найвища, гроші рахувала,
Вона Україну полякам віддала (продала).

Тернопіль забрали, а Львів обложили,
А під Перемишлем голови зложили.

Там під Перемишлем висока могила,
Бо там спочиває вся стрілецька сила.

Примітки:
1. Приспів повторюється після кожного куплету.
2. Зап. О. Кузьменко 30.08.1992 р. у с. Володимирці Жидачівського р-ну Львівської обл. від Мудрого Володимира, 1931 р.н. Нотна транскрипція Л. Лукашенко.
Зібрав поляк банду та й на нас надходить – йдеться про організацію польських військових відділів як реакцію на Листопадовий зрив 1918 р. у м. Львові. Тоді українські війська під керівництвом сотника УСС Д.Вітовського захопили владу, проголосивши Західно-Українську народну республіку (ЗУНР).
Тернопіль забрали, а Львів обложили, а під Перемишлем голови зложили – основні стратегічні пункти Галичини, довкола яких не раз точились найважчі бої, а відтак творився фронт дій польсько-української війни, розв’язаної 21 листопада 1918 р.
Там під Перемишлем висока могила – під Перемишлем (тепер повітове місто Ряшівського воєв., Польща), у Пикуличах, протягом 1919-1921 рр. знаходився польський табір інтернованих вояків УНР та стрільців УГА (див. прим. до "Ми по таборах і тюрмах").
Ця стабілізаційна фраза присутня у більшості варіантів, зокрема й у пісні "Кувала зозуля на Спаса раненько" (див.: Рильський, Гуслистий, 1955, с. 324). Запис 1925 р. із Сх. Поділля ввійшов до радянського академічного збірника "Українські народні думи та історичні пісні", у скороченому вигляді. Тому в коментарі до пісні оминається стрілецька тема, а згадану фразу витлумачено завуальовано, а саме як подію Першої світової війни – перемогу російських військ над австро-угорськими формуваннями 22 березня 1915 р. під Перемишлем, що був тоді "найбільшою австрійською фортецею в Галичині".
Вар.: Голубенко, 2000, с. 37-38 (с. Креховичі Рожнятівського р-ну Івано-Франківської обл.); Стельмащук, 1993, с. 185-187 (с. Скородинці Чортківського р-ну Тернопільської обл.).
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення