Сонце низенько, вечір близенько [2]

текст
Сонце низенько, вечір близенько,
Чарівно світить вже місяченько.

Вже світить місяць і ясні зорі,
Мов мак, розсілись на небосклоні.

Мов мак, розсілись і не згасають,
Стрільці січові у бій рушають.

Як прийшло свято Пречистой Діви,
Стрільці розклали всі скоростріли.

Вже сходить сонце поміж горами,
Вже сурми сурмлять поміж стрільцями.

– Дмитре Вітовський, що ти гадаєш,
Що ти поляків у Львів пускаєш?!

Дмитро Вітовський в літак сідає
І до Антанти він від’їжджає.

Звідти вертає, в лету він гине
І не довозить, що призначили.

А вклятий ворог зібрав всі сили,
Просяк з Парижа кляті галери.

Як прийшло свято Пречистой Мати,
Стрільці почали за Збруч ступати.

Примітки:
Зап. О. Кузьменко 23.06.1992 р. у с. Долина Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл. від Шпак Софії, 1927 р.н., та Максимчук Марії, 1933 р.н. Нотна транскрипція Л. Лукашенко.
Дмитро Вітовський в літак сідає і до Антанти він від’їжджає – полковник УГА, секретар військових справ ЗУНР Д. Вітовський, був членом дипломатичної делегації у Парижі, де працювала міжнародна комісія перемир’я. Повертаючись 4 серпня 1919 р. до Головного Штабу об’єднаних армій (УГА-УНР), загинув у авіакатастрофі над Сілезією, похований у Берліні (див. також прим. до "Ой та зажурились стрільці січовії", "Вдаряй мечем").
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення