Ой чути, чути стріли-гармати

Ой чути, чути стріли-гармати,
Ой чути, чути, бо гудуть.
Там битим шляхом на Україну
Січовії стрільці ідуть.

Прощала мати свойого сина,
А брат прощав свою сестру.
Молодий стрілец прощав дівчину,
Як відходив на чужину.

Подав рученьку: "Бувай здорова".
А в єї слези потекли.
"Не плач, дівчино, та й не журися,
Може, поверну ще колись.

А, може, згину в бою від кулі,
А ти мене не спом’янеш,
Не плач, дівчино, та й не журися,
Лиш щиро Богу помолись".

Ой ідуть, ідуть січові стрільці,
А звідти ідуть вороги.
Вдарила куля стрільця у груди,
Він повалився із коня.

І висипали на нім могилу,
А сотник надпис написав,
Що в тій могилі спочив навіки
Молодий стрілець-повстанець.

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Зап. О. Харчишин 05.07.1994 р. у с. Городиславичі Пустомитівського р-ну Львівської обл. від Біляса Семена, 1926 р.н. (Харчишин, арк. 253). Повстанська адаптація. Вар.: Пазяк, 2002, с. 31.
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення