Ой то тая доріженька, що веде на Крути

текст
Ой то тая доріженька, що веде на Крути,
Де загинули студенти, щоб волю здобути.

Ворогів стократ там було, а студентів триста,
До Вкраїни в них палала віра й любов чиста.

Вони вірили, що прийде той час, та хвилина,
Що постане незалежна наша Україна.

Своє життя всі віддали у бою завзятім,
За Вкраїну самостійну з ворогом проклятим.

Лютував ворог скажений, як лунало "Слава!",
Хоч ми згинем, та воскресне вільная держава.

Віддав життя по-геройськи український цвіт,
Своїм вчинком здивували вони увесь світ.

Про ваш подвиг не забудем ніколи, ніколи,
Бо за волю життя дали ви, наші соколи.

Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.
2. Зап. Є. Луньо 20.10.1996 р. у с. Старий Яр Яворівського р-ну Львівської обл. від Мухи Івана, 1934 р.н. (Луньо, д/а, п. 2, зш. 26, арк. 3). Нотна транскрипція М. Бундз. У репертуарі цього інформатора є інша, очевидно, авторська пісня про Крути:
Не забути мені, не забути мені,
Не забути ту станцію Крути,
Де студенти лягай у кровавім бою,
Щоби волю Вкраїні здобути.

Горді й смілі вони піднялись у двобій
Проти грізних банд Муравйова,
А назад вороття вже не було для них,
На всіх смерть там чекала готова.

І відважно вмирав у бою кожен з них,
А не зрадив своєму народу,
Кожен знав лиш одне, що життя віддає
За Вкраїну, за нарід, свободу.

А як прийде зима, землю вкриє вона,
Землю вкриє білим покривалом,
То згадай же той бій, тих борців молодих,
Їх там триста під Кругами впало.
(Луньо, д/а, п. 1, зш. 1, арк. 16).
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення