Казала дівчина

текст
Казала дівчина, казала,
Що буде вірно кохала,
Що, що, що буде,
За другого не піде.

Як їхав, то вмлівала,
А поїхав – другому дала
Рученьку білую,
Сама пішла під вінець.

Казав мені курат на сповіди,
Щоби я не шукав собі біди:
– Жий, жий, так як я
Все жию без гріха.

Казав мені курат уважати,
Молодиць не зачіпати:
– Жий, жий! Уважай!
Молодиць не зачіпай!

Примітки:
1. Друга половина 1916 р., Вишкіл УСС, с. Розвадів (тепер Миколаївський р-н Львівської обл.)
2. Текст і ноти подаємо за публікацією у пісеннику "Сурма", 1922, с. 108.
Пісня із тематичного циклу про нещасливе стрілецьке кохання. Як більшість таких пісень, вона виникла внаслідок конкретної події. Побіжна згадка про це у коментарях "Сурми": "Ця пісня зложена в 1917 р. Співали її найбільше старшини УСС, у столовій, як було добре настроєні до свого полевого духовника [фронтовий священик – О.К.]". За свідченнями Б. Гнатевича – сотника УСС, згодом керівника Вишколу СС (1918 р.), осередком товариського життя ставала в час бойових перепочинків (особливо взимку) старшинська їдальня (див.: УСС, с. 80). Там, очевидно, січові стрільці мали можливість й ближче познайомитися, щоб поділитися особистими проблемами.
Муз. обробки: Ярославенко, 1931(соло), Вахнянин, 1937 (міш., чол., дит. хор), Лисько, 1937 (Н. Нижанківський, чол. хор), Чоловський, 1994.
Прикметно, що у кожній публікації пісні присутнє втручання (очевидно, композиторів) у текст автора. Зміни відбулись переважно в другій строфі:
Як я їхав то вмлівала,
Як поїхав то зітхала,
А на тім і кінець,
Пішла з другим під вінець.
(Ярославенко, 1931, с. 30);

Як лиш я поїхав – забула,
Другого до серця горнула,
І всьому кінець –
Дівча пішло під вінець.
(Вахнянин, 1937, ч. 18);

Казала дівчина, мій брате,
Що буде вірно кохала,
Що певно буде,
За другого не піде.

І, як їхав, вмлівала,
А як поїхав, то другому дала
Другому рученьку,
І з ним пішла під вінець.

Я тоді послухав добрих рад,
І як огню боявсь дівчат,
Уважав на кожний крок,
Як кохав, то лиш – жінок.
(Лисько, 1937, ч. 58).

Аналогічний до останнього варіанту текст (без останньої строфи) у драматичній п’єсі – Ковальчук, Шкрумеляк, 1939, с. 16.
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення