Ой шумить, шумить та дібровонька [1]

текст
Ой шумить, шумить та дібровонька,
Негодоньку віщує.
Ой чому ж, чому молодий стрілець
Та дома не ночує?

Ой шумить, шумить та дібровонька,
Чи не буря надходить?
Молодий стрілець до дівчиноньки
На розмовоньку ходить.

– Дівчино, рибчино, подай же ручину,
Подай же другую, най поцілую
Білую рученьку, устонька гожі, як тії рожі,
Поцілуй в серці біль заворожить.

– І ручку подала б, і поцілувала б,
Та ну ж хто чатує, поцілуй вчує,
Піде обмовонька зараз лукава, піде неслава.
Що ж би матуся на це сказала?

– Кохана! Сплять люде, хто ж слухати буде?
Заснула й калина ген коло тина!
Ще соловейко лиш милу розважить і спати ляже,
Він хоть почує, то не розкаже.

– Дам руку на хвилю, та уст не нахилю,
Боюся погуби, мій ти голубе!
Видная ніченька, милий козаче, ще хто побачить,
Хто ж сиротині таке пробачить?

– Не бійся, миленька, хоч нічка видненька
І місяць світить – він не помітить!
Яснії зіроньки лягають спати, хто ж буде знати?
Дай же устонька поцілувати!

Примітки:
1. Весна 1916 р., с. Тудинка над рікою Стрипа біля с. Соснів (тепер Теребовлянський р-н Тернопільської обл.)
2. Текст і ноти подаємо за публікацією у пісеннику "Сурма", 1922, с. 37-39.
Першодрук вірша під назвою "Ой шумить, шумить (На постою)" знаходимо у збірнику "Тим, що впали" (Львів, 1917, с. 158). Оскільки там це єдиний текст, тому ми подали його як одну пісню із назвою першого рядка. У такому вигляді із незначними редакторськими поправками вона з’явилася в багатьох публікаціях 1930-х років (Січ. співаник, 1921, с. 62-63; Ярославенко, 1931, с. 60-61; Лисько, 1937, ч. 50 (міш. хор), Ковальчук, Шкрумеляк, 1939, с. 6-7).
На підставі різних мелодій і, очевидно, спогадів автора пізнішого часу, І. Соневицький розділяє цей текст на дві пісні – "Ой шумить, шумить" (мелодія Р. Купчинського) та "Дівчино, рибчино" (мелодія запозичена, наспівав Л. Лепкий). За його коментарем, "Ой шумить, шумить" співали під супровід гітари, як солоспів, а згодом до неї додано мелодію другої пісні, що слугувала рефреном (Соневицький, с. 129, 136).
З огляду на стиль твору пісня поширилася виключно у міському середовищі Галичини.
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення