Ой у полю жито гранатами зрито [2]

Ой у полю жито гранатами зрито,
Лежить не від нині повстанець убитий.

Його біле тіло від вітру зчорніло,
А личко біленьке зів’яло, змарніло.

Не заплаче мати понад головою,
Не посадить м’яту на могилу мою.

Не прийдуть дівчата на твою могилу,
А дзвін не задзвонить, не сповістить милу.

Один бір застогне, другий опівночі,
А ворон закряче, виймаючи очі.

Убили повстанця московські найманці,
А кістки рознесли вовки-сіроманці.

А вдома не плаче ні батько, ні ненька,
Дівчина не знає – не болить серденько.

Примітки:
Зап. М. Столяр і Ю. Різниченко у серпні 1992 р. у с. Волошки Рівненського р-ну Рівненської обл. від Степанюк Віри (Лавришин, 1996-1997, с. 439).
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення