Як я, браття, враз сконаю

Як я, браття, враз сконаю,
Занесіть мня, де я знаю,
Занесіть мня на Вкраїну,
Де-м родився, най там згину.

Як я, браття, враз сконаю,
Занесіть мня, де я знаю.
І просіть там трохи глини
Та й для мене сиротини.

Як мня, браття, поховали
Та й додому повертали,
Аж приходить моя мила,
Дивить-дивить – тут могила.

Над могилов заридала
І так собі погадала:
– Ані квітки, ані рути,
Тутка мусить козак бути.

І помалу, помаленьку
Пішла сльоза по личеньку.
– Зірви, мила, яворини
Та й для мене, сиротини.

У могилі добре бути:
Ніц не видно, ніц не чути,
Ні пташати, ні дівчати
У могилі не видати.

У могилі добре бути:
Ніц не видно, ніц не чути,
Ні пташата не літають,
Ні дівчата не співають.

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Зап. Г. Дем’ян у жовтні 1991 р. у с. Витвиця Долинського р-ну Івано-Франківської обл. від Витвицької Теодори, 1923 р.н. (Дем’ян, арк. 21). Вар.: Дем’ян, арк. 19 (с. Підгірки Калуського р-ну Івано-Франківської обл.)
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення