Їхав стрілець на війноньку [6]

текст
Їхав стрілець на війноньку,
Прощав свою дівчиноньку:
– Прощай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужую сторононьку.

Подай ми, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину,
Темної ночі накриють очі,
Легше в могилі спочину.

Подала дівчина хустину,
Стрілець у бою загинув,
Темної ночі накрили очі,
Легше в могилі спочинув.

Подала дівчина хустину
Стрілець у бою загинув,
Там серед поля гнеться тополя
Та й на стрілецьку могилу.

Ой гнеться, гнеться, гойдається,
Додолу листя спадає,
А в тій могилі син України
Лежить, спокійно спочиває.

А злії люди насилу
Взяли нещасну дівчину,
Взяли вони, взяли, за іншого дали,
А на стрільця не чекали.

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Зап. Є. Луньо 24.08.2002 р. у с. Роснівка Яворівського р-ну Львівської обл. від Крупак Катерини, 1922 р.н., Чолач Марії, 1919 р.н. (Луньо, д/а, п. 4, зш. 3, арк. 4-5).
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення