Їхав козак на війноньку [4]

Їхав козак на війноньку:
"Прощай, прощай, дівчинонько,
Прощай, милейка, чорнобривейка,
Іду в чужу сторонойку.

Дай-но, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину,
Накриють очі темної ночі,
Лише в могилі спочну".

Дала дівчина хустину –
Козак у бою загинув.
Темної ночі накрили очі,
Лише в могилі спочне.

Померло тіло козаче,
Ніхто по йому не плаче,
Там стоїть ворон, ворон чорненький,
Стоїть та й жалібно кряче.

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Зап. 06.07.1988 р. у с. Кусниця Любомльського р-ну Волинської обл. від Дячук Надії, 1914 р.н. (ПВНЦ, ф. 5, од. зб. 10, арк. 156).
Близькі варіанти (переважно 3 куплетні) пісні із таким же зачином поширені як на Зах. Поліссі (с. Бровне Камінь-Каширського р-ну; с. Дідичі Ківерцівського р-ну, с. Мизове Старовижівського р-ну), так і на Волині (с. Стрільче Горохівського р-ну), див.: ПВНЦ, ф. 5, од. зб. 96 (арк. 86, 135) та од. зб. 10 (арк. 9, 145, 295).
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення