Ой у мого кониченька золота підкова

Ой у мого кониченька золота підкова –
А як сяду, то поїду до самого Львова.

Гей, ще півні не співали, не димилось з хат,
Як ми коні посідлали, на сідельце посідали,
Стали всі підряд!

Приспів:
Гей, сідельце, в нас сідельце,
Ти, конику, скач –
Гей, дівчино, серце, серце,
Дівчино, не плач.

Вже пан сотник виїжджає, наперед стає,
"Чи охота є?" – питає, – того хвалить, того злає,
"Швунґу" додає.

"Пане сотник, ми з тобою! – загули усі –
Як до чарки, так до бою, крівавого перебою,
Дужі ми й міцні!"

Ми у бій підем кервавий за своїх братів, –
Не для почести, для слави – ми зітнем ляцькії лави
Наших ворогів.

А як з бою нам вертати по трудах усіх –
Муть дівчата нас вітати, ціловати, пригортати
Лицарів своїх.

Примітки:
1. Приспів повторюється після кожного куплету.
2. 15 березня 1919 р.
3. Текст подаємо за першодруком у часописі "Стрілець" (1919, 3 квітня). Мелодія запозичена із народної пісні, з якої автор використав зачин. У приміт. зазначено – "1 сотні козаків УСС".
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення