Бо війна війною

текст
Бо війна війною, вісьта-вйо,
В тім є Божа сила, гайта-вйо!
Як не заб’є тебе гостра куля,
То копитом місто кулі вб’є кобила.

Або, не дай Боже, – вісьта-вйо,
Як заснеш на возі – гайта-вйо,
Впадеш з воза, впадеш та й заб’єшся,
Впадеш з воза та й заб’єшся на дорозі.

А що ще найгірше – вісьта-вйо,
Прийдесь погибати – гайта-вйо,
Бо не можна собі із бабами,
Із жінками, із дівками ради дати.

Попереду Цяпка – вісьта-вйо,
Під ним шпак дрімає, вісьта-вйо, гайта-вйо,
А як гляне – серце в дівчат в’яне,
А як гляне – серце в’яне, страх збирає.

Попереду Цяпка – вісьта-вйо,
В мапу загалядає – гайта-вйо,
"Чи далеко наша славна кадра,
Чи далеко славна кадра?" – всіх питає.

А позаду сотник – вісьта-вйо,
Руками махає – гайта-вйо,
"Чи далеко славний город Київ,
Чи далеко город Київ?" – всіх питає.

– Ой ти, пане сотник, – вісьта-вйо,
Щось-то не до ладу – гайта-вйо,
Раз ідемо просто на Вкраїну,
Раз ідемо на Вкраїну, раз до заду.

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Жовтень 1916 р.; по дорозі переїзду УСС з-під м. Бережани до Коша і Вишколу УСС (тепер с. Розвадів Миколаївського р-ну Львівської обл.).
3. Текст і ноти подаємо за публікацією у пісеннику "Сурма", 1922, с. 67-68.
Попереду Цяпка... – мова йде про Івана Цяпку-Скоропада (1884-1920) – четаря 7 сотні УСС, поручника УСС, команданта Будівельної сотні УСС. У той час, виконуючи функції генерального обозного куреня УСС, він керував переїздом УСС з-під Бережан до коша і вишколу. Колишній студент права Віденського університету, син незаможних селян з с. Хишевичі Рудківського повіту (тепер Городоцького р-ну Львівської обл.), він добровольцем вступив до лав УСС. Як учасника визвольних змагань 1917-1920 рр., разом із С. Горуком (див. "Гаразд, Горук, іще гаразд!") його знищили більшовики у концтаборі близько Архангельська на Білому морі. За життя прославився талантом творити гумористичні оповідання, об’єктом яких часто ставав сам (див. приміт. до "Най жиє Великий комтур", "Лицар Цяпка").
Стрілецькі анекдоти, що витворили оригінальний жанрово-тематичний пласт прозової народної творчості, часто стосувалися кумедних ситуацій із цим реальним і водночас міфологізованим стрільцем-жартівником. Це, безперечно, відобразилось на поетиці пісні, як і на характері її, можливо, колективного компонування. Припущення Грунтуємо на основі коментарів І. Рудницького до романтичної поеми Р. Купчинського "Скоропад", яка вперше з’явилась у друці влітку 1919 р. Критик стверджував, що І. Цяпка був співавтором подробиць, що ввійшли в основу тексту поеми. Він "був дивним типом людини – доброї, порядної, відважної, яка водночас могла давати притоку своїм зовнішнім виглядом і своїми розповідями до насмішок" (Кедрин, 1965, с. IV-V).
Образ Цяпки став центральним персонажем у літературних творах повоєнного часу. Гумористичну поему про Цяпку написав А. Лотоцький (див. Вільшенко Антін. Життя і пригоди Цяпки Скоропада. – Львів: "Червона калина", 1926). А у п’єсі Л. Лепкого "Сон Івасика" (Львів, 1922) зазвучала ще одна коротенька пісня про стрільця-жартівника (муз. М. Гайворонського):
Ой був собі славний Цяпка,
Славний став, славний став,
Бо як їхав на війноньку,
То не спав, то не спав.

Гей, наш славний лицар Цяпка
З коня впав, з коня впав.
Бо як їхав на війноньку,
Дуже гнав, дуже гнав.

Пісня "Бо війна війною" вперше була опублікована ще під час війни у пісенниках, що вийшли у Відні. До упорядкування їх Л. Лепкий відношення не мав. Прикметно, що у текстах є цікаві доповнення після 12 рядка:
Кажуть: "Прийди, стрільчику,
Дам масла, сметани,
Прийди, прийди мене потішати,
Як лиш ясне сонце згасне, ніч настане".

Ой так то в обозі
Вік свій коротаєш,
Куди підеш, бідні молодиці,
Молодиці і вдовиці потішаєш.
("Сьпіваник УСС", 1918, с. 14).

Кажуть: "Гей, стрільчику, уха-ха!
Дам масла, сметани, уха-ха!
і т.д. (Січ. співаник, 1921, с. 62).

Наявність цих строф у фольклоризованих варіантах свідчить на користь народного походження доповнення, тим паче, що в інших публікаціях (Матіїв-Мельник, [1923], с. 62; Лепкий Л., 1940, с. 18), муз. обробках: Вахнянин, 1937, ч. 3 (міш., чол., дит. хор), Лисько, 1937 (М. Колесса, міш. хор) – збережено авторський текст із деякими змінами редакційного характеру:
А часами й гірше, вісьта-вйо,
Мусиш погибати, гайта-вйо,
Бо не можеш собі тої,
Молодицями, дівками ради дати,
і т. д.
А Стронський позаду, вісьта-вйо,
Руками махає, гайта-вйо.
і т.д. (Лисько, 1937, ч. 55).

Стронський – Микола Стронський, четар УСС, командир обозу допоміжної частини 1 полку УСС, з’єднаного з двох куренів на поч. 1916 р. у с. Соснів (тепер Козівський р-н Тернопільської обл.). Докладніше про історію пісні див.: Погребенник Ф. "Чуєш, брате мій...". – Тернопіль, 1996, с. 40-45.
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення