Слава, слава, отамане! [1]

текст
Слава, слава, отамане,
О ти, батьку наш,
Ми з тобою на ворога
Підемо всі враз, гей всі враз.

Примітки:
1. Січень 1915 р., Закарпаття.
2. Текст подаємо за першодруком – "Шляхи" (Львів, 1916, май-черв., с. 461), ноти – "Сурма", 1922, с. 43.
На поч. січня 1915 р., після повернення сотні УСС К. Гутковського з с. Гусне до с. Веречки (тепер Великоберезнянський р-н Закарпатської обл.) офіцерський аспірант УСС Ю. Назарак склав веселу віршовану п’єсу на один акт "Штурм на полукіпки". Музику в той же час до декількох фрагментів цієї комедії-сатири написав М. Гайворонський.
Фабулу склав курйозний випадок, що стався із командиром стрілецької застави Гнатюком. Уночі стрілець сприйняв вівсяні полукіпки на полі за ворога. Вистава не відбулась, однак у репертуар стрільців надовго ввійшли ці перші самодіяльні стрілецькі пісні, зміст яких перегукується із традиційними козацькими закличними піснями. Такі твори були дуже доречні тоді, коли поразки австрійської армії на фронті викликали у стрілецтва почуття тривоги і суму. Ці короткі пісні, позбавлені жартівливого контексту п’єси, поширились вже як твори глибоко патріотичного, а навіть рішучо-бойового звучання.
Так про "Слава, слава, отамане", як улюблену пісню команданта 2 куреня УСС Степана Шухевича (1877-1945), знаходимо відомості у "Червоній калині" (1917, ч. 5, с. 9). У той час ця "безсмертна", за характеристикою М. Голубця, пісня набуває певної функції: її виконували для величання усіх стрілецьких провідників. Це послужило створенню версії пісні, що була опублікована у дні повстання УГА і присвячена Грицю Коссаку (1882-1931) – колишньому керівникові вишколу УСС, а від 3 листопада 1918 р. командирові українських військ у Львові, згодом 3 корпусу УГА:
Слава, слава, отамане,
Отамане, наш!
Ми на ворога з тобою
Підемо всі враз!

І як хмара, як та туча
Вдарим на врагів,
І з тобою в трудах, в славі
Вернемо домів.

Де ж ти, батьку, чом втікаєш?
Чом надувсь, як сич!
Ми всі твої вірні друзі,
Ждемо на твій клич!

Коні твої осідлані,
Ми від рання ждем,
Вийди, батьку, отамане,
І скажи: "Ми йдем!"

Не час, орле, горювати,
Глум забудь і біль,
Краще згинуть, як так жити,
В бій веди, у бій!

Та ж ми твої соколята,
Ти ж отаман наш;
Ми до бою за тобою
Підемо всі враз.
("Сьпіваник УСС", 1918, с. 104-105).

Ця анонімна переробка не зазнала поширення. У "Сьпіванику УСС" (1918, с. 116) вперше з’являється і розширений текст пісні "Хлопці, алярм!":
Хлопці, алярм, гей вставайте,
Вже послідній час,
Наступають на три шляхи
Вороги на нас.

Скоро, хлопці! Кріси в руки,
Розтягніться в рій,
Ворогів ми вмить відопрем,
Підем на пробій.

Обидві пісні ввійшли до збірок обробок стрілецьких пісень (Лисько, 1937, ч. 5,7; Вахнянин, 1937, ч. 42,44, Кудрик, 1943, с. 26, Кудрик, 1954 (для чол. хору)), пісенників ("Хлопці ж бо то, хлопці", 1937; Ковальчук, Шкрумеляк, 1929, с. 24; Матіїв-Мельник, [1923]) в авторській редакції як короткі однокуплетні твори. Вважаємо, що саме ця обставина, їх незавершеність, була головною причиною творчої контамінації "Хлопці, алярм!" і "Слава, слава, отамане". Об’єднання, музичне узгодження за мелодією першої пісні, й подальше доповнення новими блоками, де провідні мотиви: переможний наступ на ворога, здобуття незалежності України – це найважливіші ознаки фольклоризаційних змін, що відобразились у варіантах, записаних у різних куточках Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської обл.
Запис О. Бандурка від 30 липня 1940 р. у с. Східниця (тепер Дрогобицького р-ну Львівської обл.) від М.Д. Толанівни, 18 р., вказує на час найбільшого поширення пісні у середовищі патріотично вихованої молоді, яка сьогодні зберігає ці пісні у пасивному репертуарі:
Хлопці, алярм, до алярми всі,
Даймо сальву,
Крикнім "гурра"
І вперед спішім.

Дали одну, дали другу,
І вперед пішли.
Відізвались вражі зойки,
Що живі були.
(ІМФЕ, ф. 8-3, од. зб. 289, арк. ЗЗ).
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення