Гей, там на горі Січ іде [1]

текст
Гей, там на горі Січ іде,
Гей, малиновий стяг несе,

Приспів:
Гей, малиновий, наше славне товариство,
Гей, машерує, раз, два, три.

Гей, на переді кошовий,
Гей, як той орел степовий,

Гей, а позаду осавул,
Гей, твердий хлопець, як той мур.

Гей, а по боках четарі,
Гей, то сторожі огневі,

Гей, отамане, батьку наш!
Гей, веди, батьку, вперед нас!

Гей, не заллє нас вражий вал,
Гей, бо з нас кождий радикал.

Гей, молод хлопче, позір май,
Гей, та до Січи приставай.

Гей, наша Січа дорога,
Гей, як та мати, всім одна.

Гей, повій, вітре, з синіх гір,
Гей, на прапор наш, на топір.

Гей, повій, вітре, зі степів,
Гей, дай нам силу козаків.

Гей, дай нам силу і відвагу,
Гей, Україні на славу.

Примітки:
1. Приспів повторюється після кожного куплету.
2. Написана з нагоди першого Січового свята, 6 червня 1902 р., м. Коломия.
3. У джерелі 2 текст подано без передостаннього куплету.
4. Як гімн січовиків, текст цієї пісні регулярно з’являвся на сторінках народного календаря "Запорожець", який редагував Кирило Трильовський (1904, с. 129; 1906, с. 138 (вперше з нотами); 1907, с. 138; 1909, с. 152; 1911, с. 182; [під псевдонімом "Максим Залізняк"]); та пісенників довоєнного і міжвоєнного часу (Нижанківський О., 1907, с. 29 [під псевдонімом "Клим Обух"]; Січ. співаники, 1908, с. 5-6; 1909, с. 5-6; 1912, с. 60-62; 1921, с. 22; "Наша пісня", 1916, с. 13; "Ще не вмерла Україна", 1916, с. 16-17; Заревич Б., с. 15; Матіїв-Мельник, [1923], с. 40-41; Ярославенко, 1927, с. 9; Дуб Б., 1928, с. 15; Лепкий Л. 1940, с. 5).
Сучасні дослідники схильні вважати, що не тільки слова, а й мелодія належить К. Трильовському або якомусь іншому авторові, оскільки характеру народної, на думку музикознавця О. Залеського, не має. Правда, підібрана ритміка є сприятлива для походу, а форма восьмискладового вірша наближена до народної пісні (весільна, побутова, історична), що дозволило січовикам без зусиль запам’ятати її. У цьому одна із причин, що пісня набула поширення. Відтак з січовиками вона увійшла до репертуару українських стрільців, її патріотичний зміст цілком відповідав ідейним переконанням стрілецтва. Очевидно через посередництво усусусів та завдяки бадьорому маршовому темпу вона прийнялась, а згодом поширилась і в позастрілецькому середовищі, зокрема серед українців Закарпаття, які залюбки співали її вже в перші роки війни. На Наддніпрянщині стала знана з кінця 1920-х років як "Запорізький марш" (див.: Погребенник Ф. "Гей, там на горі Січ іде!" // Наша дума, наша пісня, с. 167).
Масовий характер виконання пісні в Галичині протягом першого десятиріччя XX ст. і пізніше, коли по селах відновили діяльність громадські товариства "Січ", "Луг", "Каменярі" (20-30-і рр.), зумовили її довголіття. Вона особливо популярна на Покутті, як пам’ять про особисту участь інформаторів у січових фестинах та маршах на початку 1930-х рр., що й мотивує текстові зміни через увиразнення і суб’єктивізацію змісту (у багатьох варіантах наявна заміна: "наше славне товариство, гей машерує, раз, два, три" – "маршеруєм"). Сьогодні пісня в активі людей старшого покоління.
Джерела:
1. Січовий співаник / Упорядник Кирило Трильовський. – Відень: Друкарня "Адрія", 1921. – 96 с.
2. Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.

Рекламне оголошення