Дарма я наївся цибулі

Як буяє усе, як у серці пече
Ще не було такої весни.
Гострий погляд твоїх незрівняних очей,
Наче цвяхом прибив до стіни.
Ти сама підійшла, дивина серед див,
Досить близько, щоб я зрозумів:

Дарма я наївся цибулі! (2)
Дарма-а-а-а-а! (2)

Я не можу говорити, навіть дихати боюсь.
Дарма я наївся цибулі, ху-ху!
Був козаком, а тепер боягуз.
Дарма я наївся цибулі, ху-ху!
І льодяників, жувачок півкіло – недопомогло.

Дарма я наївся цибулі, ху-ху! (2)
Дарма-а-а-а-а! (2)

От, як би то, передбачити оказію таку.
Дарма я наївся цибулі, ху-ху!
Голодоморив би цілу добу.
Дарма я наївся цибулі, ху-ху!
Де ж ти раніше була-а, вчора я їв мармелад.

Дарма я наївся цибулі, ху-ху! (2)
Дарма-а-а-а-а! (2)

Де ж ти раніше була-а, вчора я їв мармелад.

Дарма я наївся цибулі, ху-ху! (2)
Дарма-а-а-а-а! (2)

Як буяло усе так і дсі буя,
А мені б хоч на крок до мети.
О, як всміхнулася доля моя:
Перше слово промовила ти.
І відчув я себе не єдиним биком,
Бо від тебе смердить ЧАСНИКОМ!

Дарма я наївся цибулі, ху-ху! (2)
Дарма-а-а-а-а!(2)
Дарма я наївся цибулі, ху-ху! (2)
Дарма-а-а-а-а!(2)

Дарма я наївся цибулі, ху-ху!


Рекламне оголошення