Смутний вечір, смутний ранок

текст
Смутний вечір, смутний ранок,
Десь поїхав мій коханок.

Десь поїхав та й бариться,
Серце ж моє печалиться.

Десь поїхав та й немає,
Серце ж моє умліває.

Ой вийду я на той ґанок,
Чи не іде мій коханок.

Ой він іде, а я бачу,
Він сміється, а я плачу.

Він сміється ще й моргає,
Нагайкою коня крає.

Нагайкою коня крає,
Всю Вкраїну об’їжджає.

Як об’їхав всю Вкраїну,
Пустив коня на долину.

Пустив коня на долину,
А сідельце під калину.

А сідельце під калину,
Сам ліг спати на годину.

Спав годину, спав другую,
Ще й третюю щасливую.

Добра була годинонька,
Що прибула дівчинонька.

Та й боїться приступити,
Щоб козака не збудити.

Та вирвала травиченьку,
Та вдарила по личеньку:

"Вставай, козак, годі спати,
Бо йдуть турки коня брати.

Бо йдуть турки з татарами,
Возьмуть коня з поводами.

Возьмуть коня ще й сідельце,
Тебе заб’ють, моє серце.

Возьмуть коня – другий буде,
Тебе заб’ють – то жаль буде".

Примітки:
Перший рядок кожного куплету повторюється двічі.
Джерело:
Пісенний вінок: Українські народні пісні / Упорядник Андрій Михалко. – Київ: Криниця, 2007. – 400 с.

Рекламне оголошення