Ой Боже ж мім, Боже ж мій

Ой Боже ж мій, Боже ж мій,
Святий Миколаю!
Через тії молодиці
Не піду до раю.

Ой прийшов я до дверей,
До дверей, до раю,
Святий Петро з макогоном:
– Куди йдеш, бугаю?!

А чернець у дзвіниці
Причащає молодиці,
Сюди-туди, котра краща,
Бо не стане причастя.

Хто не знає, що попи
Звикли на дурницю?
Сповідав раз один піп
Грішну молодицю.

Молодиця молоденька,
Товстенька, вродлива,
Груди білі, як дзбанятка,
Сама чорнобрива.

Накрив її потрафелем
Та ніби сповідає,
А сам прилип він до неї,
Тихенько промовляє:

– Чи не схотіла б, молодичко,
Мене полюбити?
’Ду за тебе Христа-бога
День і ніч молити.

Я іздавна тебе люблю,–
На вухо туркоче.
Молодичка йому каже:
– І я вас, панотче.

Дзвонять дзвони на достойний,
Дзвонять по усьому,
Йде гарненька молодичка
Із церкви додому.

Тільки-но двері відхилила,
Чоловік озвався:
– Ну, що там тебе батюшка
На сповіді питався?

– Ет, що питався –
Чи все ж то пам’ятаю?
Хотів муки на проскурки,
Питав, чи не маю.

– Ой дивися-но, псяюхо,
А то як почую –
І тобі муки намелю,
Й йому напетлюю!

Примітки:
Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
Джерело:
Жартівливі та сатиричні пісні / Упорядник Микола Дмитренко. – Київ: Дніпро, 1988. – 327 с.

Рекламне оголошення