Зажурилась попадя своєю бідою

Зажурилась попадя своєю бідою:
– Бідна моя головонько, що піп з бородою!

Приспів:
Ох мені тяжко, ох мені нудно,
Що піп з бородою, жить із ним трудно!

Кличуть люди на хрестини, треба з попом сісти,
Як погляну на бороду – не візьмусь і їсти.

Ой піду до церковці та стану молиться,
Як погляну на бороду – не можу хреститься.

Накупила попадя курей та індиків:
– Запрягайте пару коней, їду до владики.

Ой поїду до владики та стану просити:
Чи не можна, щоб попові бороду голити?

А, прийшовши до владики, на коліна стала,
Заплакала дуже гірко, отак і сказала:

– Порадь мені ти, владико, що буду робити,
Дозволь моєму попові бороду голити.

А владика той на неї дуже розсердився,
Стало темно у кімнатах, як він розходився.

– Зараз,– крикнув,– давай різок, сю попадю бити,
Нехай знає, що не можна бороди голити!

Стали її дуже тюжить, стали примовляти –
І присягпула, що не буде попа позивати.

– Ох мені любо! Ох мені гарно!
Що піп з бородою, жить із ним славно!
Джерело:
Жартівливі та сатиричні пісні / Упорядник Микола Дмитренко. – Київ: Дніпро, 1988. – 327 с.

Рекламне оголошення