Волиняночка

Чи є в світі де дівчина,
Як та Ганночка;
Чорноброва, кароока
Волиняночка,
Кароока волиняночка.

В неї коси, мов покоси,
Простелилися,
А у косах білі стрічки
Розпустилися,
Білі стрічки розпустилися.

Розвівається по вітру
Та й хустиночка,
Ой хороша ж із Ганнусі
Буде жіночка,
Із Ганнусі буде жіночка.

Усі хлопці до Ганнусі
Залицяються,
Та й жонаті на Ганнусю
Задивляються,
На Ганнусю задивляються.

Та із нею, на роботі
Загорілою,
Навіть поле розмовляє,
Наче з милою,
Розмовляє, наче з милою.

І моргає ясний місяць
Над дібровою.
Я удвох з ним буду ждати
Чорнобровую,
Буду ждати чорнобровую!

Примітки:
Передостанній рядок кожного куплету повторюється тричі.
Джерело:
Жартівливі та сатиричні пісні / Упорядник Микола Дмитренко. – Київ: Дніпро, 1988. – 327 с.

Рекламне оголошення