В себе на вежі

Гори багрянцем кривавим спалахнули
З промінням сонця західним прощаючись,–
Так моє серце жалем загорілося,
З милим, коханим моїм розлучаючись.

Геть понад морем, над хвилями синіми
В’ються, не спиняться чаєчки білії.
Де тебе мають шукати на безвісті,
Милий мій, думи мої бистрокрилії?

Приспів: (2)
Хто живий у цьому світі,
Хто тут має серце в грудях,
Другом буть, зійди зі мною
На страшну високу вежу.

В себе на вежі вогонь запалила я,
Любий, твого воріття дожидаючись,
Хай він просвітить по морю доріженьку,
Щоб не зблудив, ти, з чужини вертаючись.

Світе мій, буду тебе дожидатися,
В чорну, смутную чадру загортатися,
І посаджу кипарисову гілочку,
Буде щодня вона слізьми политая.

Приспів (3)


Рекламне оголошення