Ой гай, гай, гай, гай зелененький [3]

Ой гай, гай, гай, гай зелененький;
Тим я тебе полюбила, що ти молоденький.

І на місці була, і горілку пила,
І розсади накупила, весь огород засадила.

І розсада моя прийнялася була,
Дівчина з козаком позналася була.

І капусточка, і качаннячко,
Вірноє з козаком закоханнячко.

Ой не бийте мене і не лайте мене,
Лучче буде та віддайте мене.

А віддайте мене за волошина,
Бо я дівка непогана та хорошая.

Ой ти, мамо, моя, а я дочка твоя,
Тоді було бити-вчити, як маленька була.

А тепер я велика, треба мені чоловіка,
Ні старого, ні малого – середнього, молодого,

Щоб і в полі орав, та й о домі дбав,
Мене, молоденькую, хазяйкою звав.
Джерело:
Жартівливі та сатиричні пісні / Упорядник Микола Дмитренко. – Київ: Дніпро, 1988. – 327 с.

Рекламне оголошення