Добре тії ляхи чинять, що не кумаються

Добре тії ляхи чинять, що не кумаються,
Побравшися за рученьки та йдуть вінчаються.

Приспів:
– Ой біда – не дума,
Кого люблю, то й кума!
– Ой лихо, що за глум,
Я не знала, що ти кум!

Та у тії криниченьки золотії ключі,
Обіщала кума прийти, по воду ідучи.

Яром, яром, кума моя, а я за тобою,
Постій постій, кума моя, зговорім з тобою.

Ой я роду не такого, храни мене, Боже,
Ой як вийду на улицю – утікай, небоже!

Кажуть попи, кажуть дяки, кажуть добрі люде:
– А хто буде куму любить, гріх великий буде!
Джерело:
Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І. Дей, М.Г. Марченко, А.І. Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967. – 800 с.

Рекламне оголошення