Ішов з поля старий дідо, дідочок Гаврило

Ішов з поля старий дідо, дідочок Гаврило,
Ніс грабельки під пахою та й курив люльчину.

Таке думав кум Гаврило та й си обзирався –
Тут самохід недалеко страшно розігнався.

А він підняв д’горі руку – самохід спинився –
І з граблями на сідзеня лишень повалився.

Як закрутив, зашуміло, як вихор пігнало,
Якесь лихо із Гаврила капелюх ізняло.

Вилетіла люлька з рота, як куля з гармати,
Цес диявол я си рушить, то не може стати.

Минув своє рідне село, авто не спиняє,
Гаврилову чуприночку вітер підвіває.

Ой десь аж у Булехові чортів син спинився,
Зліз Гаврило з автобуса та й перехрестився.

Ой колись то ліпше було, ліпше виглядало:
Хоч помаліше їхало, то борше ставало.

Тепер чорти вигадали, прости мене Боже,
Цес диявол як си рушить, то стати не може.

Ой колись то ліпше було, краще виглядало:
Як я сказав "гей", то пішло, а як "тпру", то ста,

Вертав цілу днину пішки на плечах з граблями
Та проклинав цю техніку разом із панами.
Джерело:
Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І. Дей, М.Г. Марченко, А.І. Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967. – 800 с.

Рекламне оголошення