Шмаровіз мазав віз, поїхав в дорогу

Шмаровіз мазав віз, поїхав в дорогу,
Молодую молодицю оставляє в дому.

Молодая молодиця собі розмислила,
Наварила варениці до сухого сира.

Наварила ковбаси й варениць до сира
І до теї вечероньки дяка запросила.

А зачав си шмаровіз з дороги вертати,
Взяв дяченька за рученьку – зачався вітати.

– Святий Боже, святий кріпкий, а ти, дяче, звідкіль?
Чого ходиш на вечірки до моєї жінки?

Не попав він просто в двері, а в піч головою,
А свекруха, злая сука, його коцюбою.

А втікав же той дяченько без штири городи,
Зачепився в маковиннях – наробив всім шкоди.

Гарбузини, маковини... "Добрий вечір, люде!
Викупіть ми з того лиха: більш того не буде".

Зачеплявся дяк за плоти та й за перелази,
Гойнув його мужик ціпом щось зо штири рази.

Прилетів же наш дяченько до нової школи:
– Відчини ж мні, мила, двері, бо мі колька коле.

Положи, моя миленька, в білії пернати,
Знать, що будуть пироги мене розпирати.

Чужі жінки, чужі жінки – то здоров’я моє,
А як гойнув мужик ціпом – безголов’я моє.
Джерело:
Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І. Дей, М.Г. Марченко, А.І. Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967. – 800 с.

Рекламне оголошення