Видно хату, видно хату, видно й грушу

Видно хату, видно хату, видно й грушу,
Десь мого жениха чорти взяли душу.

Видно хату, видно хату, видно й сіни,
Десь мого жениха чорти насіли.

Ой був да нема, да поїхав до млина,
Бідна моя головонька – сама спати лягла.

Ой був да нема, да поїхав на річку,
Коли б його чорти взяли, одмірила б свічку.

Ой був да нема, да поїхав у ліс,
А я дома прошу Бога, щоб узяв його біс.
Джерело:
Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І. Дей, М.Г. Марченко, А.І. Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967. – 800 с.

Рекламне оголошення