Нехай же нас Бог рятує

Нехай же нас Бог рятує,
Що наш батько не статкує:
Бере Йвана і Дем’яна,
Петра, Гриця і Степана,
Максима, Семена ще й Терешка.
Зібралася кумпанія
Невеличка, але чесна:
Їдні сіли по один бік,
Другі сіли по другий бік,
Купер’ян найстарший посередині.
– Зібралися ми та всі тутечки,
Не прості люди – все реміснички:
То писарі, то малярі,
То ковалі, то слюсарі,
То музики, то дзвонарі,
То шевчики, то крамарі,
Виновари й пивовари,
Купер’ян – цехмейстер над соломою.
Ой дай же нам, Господи,
Що ми зібрались,
Що ми собі трошечки
Понапивались.
Хто маючий, хто багатий,
Хто покірний, хто завзятий,
Хто вродливий, хто хороший,
Кому течуть з річок гроші,
А Купер’ян каже: "Я весь у злоті".
Біжить Ганна ще й Тетяна,
Страшать батька Купер’яна,
Біжить Ганна ще й Данилко:
– Тікай, татку, куди видко,
Ось мамуня йде, всім біда буде!
Одні кажуть: "Іскриймося!"
Другі кажуть: "Признаймося",
Один каже: "Сидім тихо",
Другий каже: "Буде лихо",
А Купер’ян каже: "Якось то буде!"
Джерело:
Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І. Дей, М.Г. Марченко, А.І. Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967. – 800 с.

Рекламне оголошення