Ой мій милий заболів [2]

Ой мій милий заболів,
Киселику захотів.

Приспів:
Ой і рано-ранесенько,
Киселику захотів.

А я, молоденька,
Не лінивая була:
Устала раненько,
Умилась біленько,

Приспів:
Ох рано-ранесенько,
Умилась біленько.

Набрала водиці,
Помила й очиці
Да й побігла по селу
Добувати киселю.
Не добула киселю,
Да добула овса,
Да добула овса,
Да три зерняти.
Поплатила зернятко
По три денежки.
А за той же овес
Десять денежок за ввесь.
Да забрала той овес
У запасочку увесь,
Да принесла той овес
Да додомоньку увесь.
І зсипала той овес
На холодную піч.
Ох і сох той овес
Руський місяць увесь.

Приспів:
– Стій, милий, не вмирай,
Киселику дожидай!

Да й побігла по селу
Добувати ступи.
Не добула ступи,
Да добула жорен,
Не добула кам’яних,
Да добула луб’яних.
Да й змолола той овес
На мучицю увесь,
Да забрала ту муку
У запасочку усю.

Приспів

На порозі учиняла,
З помийниці воду брала,
З помийниці воду брала
Да кисіль учиняла.
Учинила той кисіль
У безодній діжі.

Приспів

Ох і кис той кисіль
Чотирнадцять неділь.

Приспів

Що кисіль той кисне,
З милого дух тисне.

Приспів

Ще пошла до Тита
Добувати сита.
Не добула сита,
Да добула борони,
А в середу вранці
Цідила крізь пальці.

Приспів

Усипала той кисіль
У безодній горшок.
Поставила той кисіль
На холодному жару,
У бездонному горшку.
Ох кипів той кисіль
Вісімнадцять неділь.

Приспів

Покіль кисіль іскипів,
Дак і милий одубів.
Що кисіль під лавку,
Милого на лавку.
Я казала зранку:
– Надінь, старий, дранку,
Його чорт як напер,
Дак і в добрій умер.
Бідна моя голова,
Що я дома не була!
Якби я дома була,
Я б і дранку зняла,
Я б і дранку зняла,
Йому вмирать не дала.
Покіль люди огледіли,
Половину кішки з’їли.
Джерело:
Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І. Дей, М.Г. Марченко, А.І. Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967. – 800 с.

Рекламне оголошення