За річкою Гарасим

За річкою Гарасим,
В Гарасима гарний син,
Мати любить Гарасима,
А я, дочка,– його сина.

– Ой ти казав люблю, люблю
І в осені візьму, візьму,
А тепера довелося –
Ти без чобіт, а я боса.

– Ходи ж, мила моя, боса,
Бо тобі так довелося,
Мені ж босим не годиться,
Буде жито не родиться.

– Нехай краще й не родиться,
Коли таке поводиться,
Ми ж на теє не здаваймось
Та ходімо обвінчаймось.

– Та ще ж бо я не збісився,
Щоб на тобі оженився,
Поглянь ти на свою вроду,
Краще з мосту кинусь в воду.

Таки ж Гандзя доскочила,
Петра таки зморочила,
Як він на ній оженився,
Мов за стіну заступився.

Через річку, через став,
Любив, поки перестав.
Та й вона ж його любила,
Так, що й розум загубила.

Ой гоп-чук-чук, поберемся
Та й будемо панувати,
Ой ти будеш кози пасти,
А я вівці заганяти.

Оженився навісний
Та взяв бісновату.
Та не мали що робить,
Запалили хату.

Примітки:
Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
Джерела:
1. Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І. Дей, М.Г. Марченко, А.І. Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967. – 800 с.
2. Жартівливі та сатиричні пісні / Упорядник Микола Дмитренко. – Київ: Дніпро, 1988. – 327 с.

Рекламне оголошення