Некованим возом пшеницю возити

Некованим возом пшеницю возити,
Не може той козак без дівчини жити.

– Як день, так ніч пече душу,
А до тебе ходить мушу
Пізно, нераненько,
Дівчино-серденько.
Пізно, нераненько,
Дівчино-серденько.

Ходив я до тебе пізненької ночі,
Носив я до тебе всілякії речі:

Носив мак,
Носив сир,
Носив сало,
Поки стало.
Тепер погадаю,
Що й собі не маю.
Тепер погадати,
Що за нього дати?

Тепер погадаю, що й собі не маю,
Тепер погадати, що за нього дати.

Те сало не пропало,
А той мак буде так,
А сир подарую,
А сам помандрую.
А сир подарую,
А сам помандрую.
Джерело:
Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І. Дей, М.Г. Марченко, А.І. Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967. – 800 с.

Рекламне оголошення