Біда мені, люди, що я не жонатий

Біда мені, люди, що я не жонатий;
Як же далі жити буду в нетопленій хаті?

Чи де йду, чи їду – там сміху багато:
Одні кличуть мене "діду", інші дражнять "тату".

Випив раз чарчину, сміливий зробився:
Подивився на Марину – відразу влюбився.

А вона питати почала з охоти,
Чи я вмію цілувати і дрова колоти?

Як у нашім клубі музика заграла,
Взяла мене танцювати – кохання пропало.

Навчусь танцювати і колоти дрова,
Оженюся, добрі люди, клянусь, чесне слово!
Джерело:
Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І. Дей, М.Г. Марченко, А.І. Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967. – 800 с.

Рекламне оголошення