Серпень догорає

Серпень догора, серпень догорає срібним вогнищем.
Зоряним дощем, пилом світляків злітає в озеро.
Та, неначе лист, ти тремтиш чомусь. Чи то від холоду,
Чи то, може, ліс, ліс тебе лякає вогким мороком.

Скинь з себе усе, геть усе і хай не буде соромно.
Йди до мене, йди – ніжкам від роси не буде холодно.
Місяць угорі сунеться за обрій срібним колесом.
Десь гуде бджола, бідна, заблукала серед осені.

А на Купала, купальської ночі
Та ти шукала долі дівочої.
Блукала, блукала лісом
Та ти шукала, шукала цвіт.

Губи розтули, я тебе зігрію своїм подихом.
Йди до мене, йди! Запалю тебе я ніжним дотиком.
Оченьки відкрий – я росою змию твої сльозоньки.
Любонька моя, люди кажуть – зовсім це й не боляче...

Приспів (2)

Серпень догорів, серпень догорів осіннім полум’ям.
Срібне колесо, срібне колесо вже десь за обрієм.
Стелеться туман, білим молоком тече над озером.
Півень заспівав, та бджола впала у згасле вогнище.

Приспів (3)


Рекламне оголошення