Офелія на пару годин

Ти нині виглядаєш
Святково і якось непересічно.
Ти посмішкою сяєш,
Вона у тебе дуже еротична.

А ще годину тому ти падала з ніг
Та скинула ти втому і лунає твій сміх,
І промені таємних втіх у очах твоїх.

Твої уста, мов тропік,
В них дивний смак і опік.
І тяжко мені вмить осягти,
Що це є дійсно ти.

Ти себе почуваєш,
Немов та кінозірка в Голівуді,
А поглядом блукаєш
По своїй двокімнатній халабуді.

Де дзеркало розбите і поламаний фен
І сукня перешита аля П’єр Карден.
Ніде нема у світі таких голівудських сцен.

Ти нині даєш виставу,
Шампанське п’єш та каву.
Офелія на пару годин
Своїх уродин.

Але подітись ніде,
Завжди колись закінчується свято.
Розійдуться сусіди
І завтра знову буде чорна дата.

І, як його зробити, нелегкий той крок:
Від оплесків та сцени до брудних тарілок,
Спуститися у грішний світ з висоти зірок?

Ти знову зайшла, ти звикла,
А та, що була – десь зникла.
Яка із двох насправді є ти?
Допоможи знайти! (3)


Рекламне оголошення