Старостинецький вальс

Роса сріблиться наче Рось,
Щоб очищать бентежну душу.
Тут небо з травами зійшлось,
Я знов сюди приїхать мушу.
Тут слово – ніби із добра,
Добро – із чистої любові,
Тут хата дідова стара
Збирає зорі вечорові.

Приспів:
Старостинецький вальс,
Наче юності давньої спомин,
Знов кличе нас, кличе нас,
Не питаючи, де ми і хто ми.
Старостинецький вальс,
Ніби тиха мелодія долі.
І, зупиняючи час,
Знов нас кружляє поволі.

Я тут кохання вперше стрів
Оте – з русявою косою.
Й донині міряю усіх
Тією гордою красою.
Моя кровинко, рідний край,
Жива краса сільського люду,
Лише мене не забувай,
Тебе ж – ніколи не забуду.

Приспів

Вже зморшка павутинь снує...
Набачилось світів багато.
З літами ближчими стає
Те, що від матері та батька.
Забуду суєту й жалі,
Щоб залишитись наодинці
З окрайцем рідної землі,
Що просто звуться – Старостинці.

Приспів


Рекламне оголошення