У наймах...

Не той вже сніг
пішов що то колись
бувало.

І не рипить
Коли із наймів йдуть
Великі Люди.

Повз ті "хліви"
й голодні очі
ледачих жителів "хлівів".

Надсилу втомлені,
але щасливі
що день сей наймита
минув.

На день вже
ближче до зарплати.

"Копійку" в мертвеє
Село
І для дітей, і для
родини
тоді везуть новітні
батраки.

Господарі ж були
поки Село
не вмерло...

Шістнадцять літ
бездарної "верхівки"
Убити "Корінь"
а нарід – в раби!

А поки що потомлені –
в "общагу" .

І пролетить
той "світлий" час
ледачого звір’я

Бо Ніч – це простір є
для п’яної свинячої
Гордині,
для боягузливих
звірячих зграй,
Хліварних барів
"Тулубних" тусовок.

Благословенний ранок
очищає Люд

І монотонний день
Попереду робота.

Нашвидкуруч зібравши
"тормозки",
для "медитацій" "рак легень"
узявши,
за пазуху пом’яту пачку
"Пріми"

Безжурним сміхом
гомоном –
"Пішли, чи ти готовий
вже я то все зібрався?"

Не ядовиті, кпини
Людини Праці
братерськії бригади
громадами в роботу.

Примітки:
Поема. Частина 1.

Рекламне оголошення