Ой не стій, березо, не стій край дороги

текст
Ой не стій, березо, не стій край дороги,
Бо тебе, березо, хто не йде, ламає.

Бо тебе, березо, хто не йде, ламає.
Горе тому жити, що жінки не має.

А ще тому гірше, що свеї не любить,
До чужої ходить, з свею не говорить.

До чужої ходить, з свею не говорить,
До чужої креше, а на свою бреше.

Уже день біленький, прийшов мій миленький,
Прийшов до кімнати і лягає спати.

Прийшов до кімнати і лягає спати,
До стіни очима, до мене плечима.

– Обернись, миленький, голубе сивенький,
Чобітки роззую, в личко поцілую.

– Уступись, погана, уступись, негарна,
Бо є в мене мила краща, чорнобрива.

– Нехай в тебе буде двадцять і чотири,
Але я найперша межи всіма ними.

– Скажи мені, жоно, скажи, препогана,
Де ж ти, препогана, старшинства набрала?

– А у чистім полі церквиця стояла,
Там я, чоловіче, з тобою шлюб брала.

Присягала Богу, присягала спасу,
Присягала спасу й тобі, свинопасу.

Присягала ревне вербі зелененькій,
Вербі зелененькій і тобі, дурненький.

Примітки:
Записано 1958 р. у м. Дрогобичі від Л.С. Борисюк.
Джерело:
Пісні з Львівщини / Упорядник Ю.О. Корчинський. – Київ: Музична Україна, 1988. – 446 с.

Рекламне оголошення