Фокстрот "Льотчик"

Я не знаю як, коли, опинився голий я.
Серед стін із кахелю, просто на столі,
Люди в білому вбранні, мовчазні мов янголи.
Нерухомі постаті стали навкруги.
Ой не знаю, мамо, що то за покій?
Ой напевно, тату, я вже не живий.
Білі янголи мовчать, тільки ближче сунуться,
Та очима кліпають, крилами риплять.
Той, що самий головний каже: "Всем
внимание, будем делать вскрытие прямо с головы."
Ой на кого, мамо, я тебе лишив?!
Ой навіщо, тату, ти мене зробив?!

Як напився учора, тільки – но згадав.
Як у шафі куму роздягав.
Як із себе гімнаста вдавав,
До гори ногами перилами ходив,
Та з балкону прямо у небо злетів.
Файно, файно летіти у небі серед ефіру,
Летіти просто на місяць, де зорі, мов золоті маячки.
Тихо янголи стоять. наточили ножики,
Тут як скрикне головний: "Він іще живий!"
Сполошилися вони, крилами заплескали,
Покидали ножики, кляті кажани.
Ой, як добре, мамо, сину твій живий,
Ой, спасибі, тату, що ти мене зробив!

Як напився учора, тільки – но згадав.
Як у шафі куму роздягав.
Як із себе гімнаста вдавав,
До гори ногами перилами ходив,
Та з балкону прямо у небо злетів.
Файно, файно летіти у небі серед ефіру,
Летіти просто на місяць, де зорі, мов золоті маячки.


Рекламне оголошення