Коли сонце сходило

текст
Коли сонце сходило,
Дівча яблінь садило.

Садило го глубоко,
Сто конарів широко.

Подуй, вітре, з Дунаю,
Звали ябко з конарю.

Звали ябко або дві
І милому, і мені.

А хто ябко раз вкусить,
Вже любити він мусить.

Ой любуй мене, любуй,
Вера мене не пробуй.

Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.
2. Записано 1960 р. у с. Бісковичі Самбірського р-ну від І.С. Скробала.
Джерело:
Пісні з Львівщини / Упорядник Ю.О. Корчинський. – Київ: Музична Україна, 1988. – 446 с.

Рекламне оголошення