Соловею-канарею

текст
– Соловею-канарею,
Чом ти сумний, невеселий?

– Як я маю весел бути,
Як я сиджу все закутий.

Крикнув старий до малого:
– Сідлай коня вороного.

Та й поїдем в чисте поле,
Там дівчина просо поле.

Просо поле, гречку в’яже,
Вона мені правду скаже.

– Скажи мені, дівча, правду,
Як не скажеш, то тя заб’ю.

Тебе заб’ю, сам втоплюся,
До каміння розіб’юся.

Нехай люди усі знають,
Що з кохання смерть буває.

Що з кохання і з радості
Розтягає ворон кості.

Поховають мене в лісі
При зеленому горісі.

Підуть дівки горіх рвати,
Мою душу споминати.

Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.
2. Записано від Степана Заяця (1929 р.н.) із с. Дубівці Галицького району на Івано-Франківщині.
Джерело:
У лузі калина так гарно цвіте / Упорядник Василь Савчук. – Івано-Франківськ, 2000. – 94 с.

Рекламне оголошення