Коні мої, коні [1]

текст
Коні мої, коні,
Де ж я вас напою?
Літа молодії,
Коли я вас догоню?

– Чи бачиш, дівчино,
Отую тополю?
Як листя розпустить,
То оженюсь з тобою.

Дівчина ходила,
Тополю доглядала.
Аж тая тополина
Листячко розпустила.

– Чи бачиш, дівчино,
Камінь над водою?
Як його вода забере,
То оженюсь з тобою.

Дівчина ходила,
Камінь доглядала.
Надійшла бистрая вода
Та й той камінь забрала.

– Чи бачиш, козаче,
Скільки зір на небі?
Як ти їх перелічиш,
То я вийду за тебе.

Лічив козак зорі
Та й не долічився,
– Ох, Боже ж мій, Боже,
Чом я не оженився?

Примітки:
Записано 1985 р. від Ярослави Маньків (1954 р.н.) із м. Єзупіль Тисменицького району на Івано-Франківщині.
Джерело:
У лузі калина так гарно цвіте / Упорядник Василь Савчук. – Івано-Франківськ, 2000. – 94 с.

Рекламне оголошення