Червона ружечка зів’яла

текст
Червона ружечка зів’яла,
Та буде знову процвітать.
Наша любов ще не пропала,
Вона повернеться назад.

Де ж ти, далекий мій лелеко?
Чому не кличеш, не зовеш?
Чому мовчиш, як пташка в степу,
Мене в свій вирій не зовеш?

Ой відкривайте, мамцю, двері,
Нехай повіє вітерець.
На біле личко та й на брови,
Моїй любові вже кінець.

Зірвані маки серед поля,
Помалу впали на перон.
Чи ти відчув, що доля моя
З тобою сіла у вагон?

Прощайте, очка голубії,
Між нами ліг далекий путь.
Уста зів’яли малинові
І більше вже не зацвітуть.

Взяла у руки шаль червону,
І вітер нею розвіва.
Милий сідає до вагона,
Провідник двері закрива.

Провідник двері закриває,
Говорить він такі слова:
– Ой де ти їдеш, де від’їжджаєш,
Вона зів’яне, мов трава.

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Записано від Марії Кабан із с. Стриганці Тисменицького району на Івано-Франківщині.
Джерело:
У лузі калина так гарно цвіте / Упорядник Василь Савчук. – Івано-Франківськ, 2000. – 94 с.

Рекламне оголошення