Там на горі берізонька

текст
Там на горі берізонька
Схиляється гіллями.
Під березов Марусенька
Вмивається сльозами.

– Чого плачеш, Марусенько?
Чого плачеш, сльози ллєш?
Чи краса ти з личка спала,
Щастя-долі не маєш?

– Краса мені та й не спала,
Щастя-долі не маю.
Покинув мя мій миленький,
Я з кохання вмираю.

Вмерла, вмерла Марусенька,
Поховали на горі.
Висипали могилоньку,
Закопали хрест на ній.

Ой вийду я на ту гору,
Де Марусенька лежить.
– Устань, устань, Марусенько,
Буду ся з тобов женить.

– Не женився, козаченьку,
Як я була ще жива.
А тепер ся не ожениш,
Бо-м з кохання померла.

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Записано від Івана Вовчука (1928 р.н.) з м. Єзупіль Тисменицького району на Івано-Франківщині.
Джерело:
У лузі калина так гарно цвіте / Упорядник Василь Савчук. – Івано-Франківськ, 2000. – 94 с.

Рекламне оголошення