Над морем хата стояла

текст
Над морем хата стояла,
А в ній дівчина плакала:
– Любила-м хлопця вірненько,
Болить мя за ним серденько.

Зів’яла в городі ружа,
Зів’яла звечора й зрання.
Зів’яло моє серденько,
Що не зазнало кохання.

Піду я під віконце,
Погляну котра година.
П’ять мінут вже по дев’ятій,
А мого милого нема.

Ой милий, мій миленький,
Чого так пізно приходиш?
Чи, може, іншу вже маєш,
Мене з розуму зводиш?

Іншої я не маю,
Тебе з розуму не зводжу,
Для тебе серця не маю,
Тому так пізно приходжу.

– Для мене серця не маєш
Та й не мусиш мати.
Знайду собі другого,
Буде мя вірно кохати.

Минулась вулиця, що-м ходив,
Минулась дівчина, що-м любив,
Минулись кучері, що-м чесав,
Минулись устонька, що-м цілував.

Вернеться вулиця, що-м ходив,
Вернеться дівчина, що-м любив,
Вернуться кучері, що-м чесав,
Вернуться устонька, що-м цілував.

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Записано 1985 р. від Марії Бойко (1934 р.н.) із с. Старий Лисець Тисменицького району на Івано-Франківщині.
Джерело:
У лузі калина так гарно цвіте / Упорядник Василь Савчук. – Івано-Франківськ, 2000. – 94 с.

Рекламне оголошення