Кукала зозуля

текст
Кукала зозуля, сіла си на грушку,
Не лігайте, хлопці, на мою подушку.

Бо моя подушка гадвабом покрита,
Як ся мама дізнат, то я буду бита.

Зозуля кукала, правду повідала,
Же я там не буду, де-м ся виховала.

А кеби я знала, же я ту не буду,
Не носила би я до горбочка воду.

Але би-м носила там дале за горбок,
Там дале за горбок, де шумний паробок.

Зозуля кукала в лісі на орісі,
Такого я люблю в чорнім капелюсі.

Кукала зозуля в лісі на камени,
Такого я люблю в червенім ремени.

Любила-м єдного, правда же шумного,
Але ся гнівали дівчата о нього.
Джерело:
Українські народні пісні з Лемківщини / Упорядник Орест Гижа. – Київ: Музична Україна, 1972. – 404 с.

Рекламне оголошення