Штирнайцятий рік смутний настав

текст
Штирнайцятий рік смутний настав,
Першого серпня плач на край впав.

Першого серпня плач на край впав,
Бо ся на войну каждий зберав,

Бо ся на войну каждий зберав,
В суботу гвечер вже каждий знав.

В суботу гвечер вже каждий знав,
В неділю рано вже ся пращав.

Пращай мі, мамусь, пращай мі раз,
Добре я знаю – по смерт іду.

Ой а пішов я до Львова,
Заболіла ня голова.

А дали мене в ліс, на варту,
Вистрілив кулю з граната.

Летіла куля через гору,
Та й ударила у грудь мою.

Та й ударила у грудь мою,
Потекла кровиця яречкою.

Потекла кровця яречкою
Аж до тихого Дунаю.

А в тім Дунаю бистра вода,
Там розмовяла жінка моя.

Там розмовяла жінка моя,
А діти плачут – тата нема.

А діти плачут – тата нема,
Хто ж нам пооре, прийде весна?

Хто ж нам пооре, прийде весна,
Хто ж нам покосит, прийдут жнива?

Хто ж нам покосит, прийдут жнива,
Хто ж нам змолотит, прийде зима?

Хто ж нам змолотит, прийде зима?
Ой боже, боже – тата нема.

Примітки:
Перший рядок кожного куплету повторюється двічі.
Джерело:
Українські народні пісні з Лемківщини / Упорядник Орест Гижа. – Київ: Музична Україна, 1972. – 404 с.

Рекламне оголошення